«На шахті “Гірник-95” в окупованій Макіївці в експлуатацію ввели нову лаву», «Шахта “Комсомолець Донбасу” першою в “ДНР” отримала ліцензію для перепідготовки гірників». Приблизно такі, виключно позитивні повідомлення про роботу вугільної галузі на захоплених росією територіях, публікують прокремлівські медіа. Водночас, внаслідок багаторічної агресії рф День шахтаря, який відзначається 27 серпня, перетворився на свято, актуальне більше для гірників-ветеранів. Наразі назвати Донбас вугільним краєм вже складно. Про це йдеться в матеріалі сайту «Новини Донбасу».
Скільки на Донбасі залишилося шахт
Наприкінці березня 2023 року Донецька обласна військова адміністрація повідомляла: в області продовжує працювати 21 шахта, 15 із яких — у держвласності. Це підприємства у Новогродівці, Гірнику, Українську, Мирнограді, Торецьку, Покровську, Добропіллі. Загалом у Донецькій та Луганській областях знаходяться близько 150 шахт, але більшість із них, близько ста, опинилися на територіях, підконтрольних росії. Це і державні підприємства, і приватні, наприклад шахти компанії «ДТЕК». Що зараз відбувається на цих підприємствах, важко сказати.
«ДТЕК втратив контроль над підприємствами, зокрема, вугледобувними, на окупованій частині Донбасу ще у березні 2017 року. Із цього моменту ДТЕК не контролює роботу цих підприємств. Серед них ПрАТ “ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу”, ТОВ “ДТЕК Свердловантрацит”, ТОВ “ДТЕК Ровенькиантрацит”, які розташовані на окупованій території та були вилучені так званими “ДНР” і “ЛНР”», — коментує «ДТЕК Енерго».
Зараз у «ДТЕК» на Донбасі залишилася лише шахта «Білозерська» у Донецькій області та дві вуглезбагачувальні фабрики — «Курахівська» та «Добропільська». До втрати підприємств призводить не лише окупація, а й бойові дії. Наприклад, держшахта «Південнодонбаська №1» біля Вугледару зупинилася минулого року.
Щодо захоплених територій, то, незважаючи на те, що там сконцентровано ⅔ шахт, більшість з них зупинились. 2020 року «Східна правозахисна група» повідомляла: за шість років війни окупаційні адміністрації припинили роботу 41 шахти.
«На сьогоднішній день державний сектор вугледобувної галузі в так званій “ДНР” представлений п’ятьма державними унітарними вугледобувними підприємствами, до складу яких входять 16 шахт. З них діяльність із видобутку вугілля здійснюють 10 шахт. Через низку причин, у тому числі і у зв’язку з бойовими діями, зупинено роботи з видобутку вугілля на восьми шахтах». Тобто працюють на непідконтрольних територіях лише кілька шахт.
Нездійсненні плани окупаційних адміністрацій
Прокремлівські адміністрації воліють особливо не говорити про ті проблеми, які накопичуються у вугільній галузі. А таких чимало. Наприклад, брак кадрів унаслідок примусової мобілізації. Наприкінці грудня 2022 року голова угрупування «ЛНР» Леонід Пасічник повідомив Володимиру Путіну: у Луганській області більше половини шахтарів відправили на фронт. У зв’язку з цим на шахті «Довжанська-Капітальна» чоловічу роботу почали виконувати жінки. Не краща ситуація і на Донеччині. На шахті «Торезантрацит» минулого року мобілізували 224 людини. Підприємство тепер працює у дві зміни замість чотирьох. Як окупаційна влада планує вирішувати цю проблему, неясно, адже війна не закінчується, з передової особливо нікого не повертають.
Крім того, шахтарям на захоплених територіях затримують зарплати. У березні представники угрупування «ДНР» говорили: борги за січень та лютий планують почати виплачувати з квітня, але проблема наростає, як снігова куля. Днями так званий “міністр вугілля та енергетики ДНР” Віталій Власов заявив, що це питання обговорюється на федеральному рівні. Водночас, на нещодавній зустрічі з Володимиром Путіним Денис Пушилін навіть не згадав про затримки зарплат шахтарям.
Незважаючи на все це, плани кремлівських проксі нібито грандіозні. Наприкінці 2022 року угруповання «ДНР» заявило: настав час відроджувати шахти. Екс-«міністр вугілля та енергетики» Андрій Чортков назвав вугільні підприємства перспективними для інвестиційних вкладень. За його словами, є великий попит на вугілля марки «А» — антрацит.
«Несподівано з’явилося багато охочих не лише відновити шахти, а й вкласти великі кошти для їхнього технічного переозброєння. Ми розуміємо, що назріла потреба у великій реконструкції», — говорив він в інтерв’ю, наголошуючи: вже практично знайдено інвесторів для десяти шахт.
Проте минуло вісім місяців, а в так званій «ДНР» нічого не змінилося
«У росії зараз проблема з експортом вугілля. Не лише з нафтою та газом. І в росії достатньо вугілля для своїх потреб, я гадаю, що там є надлишок. Тож який сенс комусь вкладати кошти в ці українські шахти? Що вони робитимуть із цим вугіллям? Я думаю, що це неможливо. У росії не знайдуться люди, які захочуть інвестувати», — коментує міністр палива та енергетики України (2005 — 2006 рр.), голова Всеукраїнської енергетичної асамблеї Іван Плачков.
Він додає: інвестиції в шахти — довготривалі, але дуже великі. Прибуток інвестор почне отримувати щонайменше за п’ять років. Яке відношення у російського бізнесу не було б до так званої «СВО» і як би не вірили інвестори в путінську армію, ризики все одно дуже великі.
