У Кімнаті пам’яті жертв Голодоморів та сталінських репресій Павлоградського ліцею №1 пройшов урок пам’яті загиблих під час великого голоду. Вчитель історії та Захисту України Олександр Лагно провів екскурсію цим шкільним музеєм, який він створював, і експонати для якого збирав разом з учнями.
«Ця Кімната створена у 2009 році. Вона відкрилася на рік раніше, ніж був створений Національний музей Голодомору-геноциду в Україні. Вона була другої в області після однієї з гімназій Дніпра», — розповів Олександр Лагно.
Він розповів історичні факти про Великий Голод, підкріплюючи їх документами.
«Візьмемо статистику по селу Бортничі. На 1932 рік у селі жило 3230 людей. Під час Голодомору загинуло 1420 людей. Це 44% населення села. Страшно. Це майже кожен другий. За роки Другої світової війни — 290 людей або 9%. Ось вам співвідношення загиблих від радянської влади, влади «робітників і селян», і фашистів», — розповідає Олександр Лагно.
Радянській державі треба були гроші на індустріалізацію, тому з села вилучали зерно для продажу за кордон. Влада запобігала поширенню будь-якої інформації, не приймала допомогу з-за кордону, а згадування про голод загрожувало карною справою.
На так звану «чорну дошку» виносили село Вербки Павлоградського району — це спосіб покарання, коли люди не виконували план зернозаготівель. Це означало блокування села спецзагонами та військами, заборону виїзду населення за межі цих територій та вилучення всіх харчів, а також заборону торгівлі.
Присутні поділилися і своїми знання про Голодомор. Виявляється, багатьом бабусі й дідусі розповідали про загиблих від голоду, в тому числі особливо багато померло дітей.
«У моїй родині мамин батько і дядя померли в 1932-33 роках. Мама завжди згадувала ці дні, і говорила: «Пам’ятай, дочко, бо це велике горе було в Україні», — розповіла Марія Кравченко, керівниця фольклорно-обрядового театру «Вертеп Марії».
У пам’ять про всіх, хто загинув від Голодоморів, присутні на екскурсії запалили свічку пам’яті та розділили хлібину.
