Щороку від домашнього насильства гинуть 600 українок. Торік поліція та соціальні служби отримали понад 250 тис. звернень щодо домашнього насильства.
Щоб ефективно реагувати на цю проблему, у 21 області України працюють 100 мобільних бригад соціально-психологічної допомоги. Така бригада є й у Павлограді. Її фахівці оперативно реагують на повідомлення про домашнє насильство та надають психологічну допомогу постраждалим. Також вони проводять інформаційні заходи: роз’яснюють постраждалим їхні права та можливості отримання допомоги, розповідають про медичні та юридичні служби й загальні чи спеціалізовані установи, що надають фахову підтримку — притулки, кризові кімнати, денні центри та інше.
Мобільні бригади по всій Україні працюють за підтримки UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, у координації з Офісом Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та Міністерством соціальної політики України. У Павлограді мобільна бригада працює за фінансової підтримки уряду США (Бюро USAID з питань гуманітарної допомоги).
Хто та як може звернутися до мобільних бригад?
Допомогу може отримати кожен. Команди спеціалістів надають безоплатну соціально-психологічну допомогу усім: як мешканцям громад, так і внутрішньо переміщеним особам.
Команда швидко й ефективно реагує на запит постраждалої людини й одразу надає соціально-психологічну допомогу: заспокоює людину, підтримує, роз’яснює права та обов’язки, допомагає з вирішенням ситуації. За потреби працівники мобільних бригад можуть скерувати постраждалу до інших служб, зокрема, кризових кімнат.
Спеціалісти бригад можуть виїжджати на виклики до найбільш важкодоступних місць, надавати послуги людям, які не мають доступу до медичних закладів чи обмежені у пересуванні з різних причин.
«Будь-яка людина, яка звертається до нас, може бути впевнена, що до її ситуації поставляться з повагою та розумінням, якою б вона не була, а також, що її дані не будуть розголошені. Людина, що звернеться, обовʼязково отримає підтримку та допомогу. Ми ніколи не відмовляємо, консультуємо всіх», — каже Олеся Краснокутська, комунікаційна менеджерка благодійного фонду «Посмішка ЮА», одного з імплементаційних партнерів проєкту.
За час роботи мобільні бригади надали вже понад 100 тисяч послуг, зокрема, тим, хто постраждав від насильства.
Щоб звернутися по допомогу у Павлограді, телефонуйте за номерами:
+38 (067) 452 42 16, +38 (099) 452 42 16.
Чому та як виникає насильство?
Думаєте, домашнє насильство виникає тільки в неблагополучних родинах? Насправді ніхто від цього не застрахований.
За даними гарячої лінії з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей 1547, потерпілі та кривдники найчастіше вказують такі причини домашнього насильства у своїх сім’ях: стрес на роботі, вживання алкоголю чи наркотиків, запальний характер, образа, так звана «виховна мета».
Проте реальні причини насильства зазвичай приховані. Ними можуть бути:
– патологічні ревнощі;
– модель поведінки, засвоєна у сім’ї;
– занижена чи завищена самооцінка;
– нереалізовані мрії та бажання з дитинства;
– самоствердження через інших людей;
– потреба у визнанні;
– психічні розлади та хвороби;
– різні релігійні та політичні погляди.
Крім того, рівень домашнього насильства збільшується під час криз, зокрема, війни.
«Раніше я гадки не мала, що проблема насильства така масштабна. А зараз, коли бригади щодня звітують про роботу — диву даєшся, що коїться навколо. Найбільше від насильства страждають саме близькі люди — з боку тих, з ким прожили життя або кого народили та виростили. Здебільшого у групі ризику — люди похилого віку та люди з інвалідністю», — розповіла Наталія Марченко, координаторка мобільних бригад ГО «Громадського Руху «Віра, Надія, Любов», одного з імплементаційних партнерів проєкту.
Чому про домашнє насильство рідко говорять?
Насамперед через стигматизацію (клеймування потерпілих) та культурні стереотипи щодо «традиційних» гендерних ролей. Багато людей не хочуть говорити про свою проблему через соціальний тиск, страх осуду та неприйняття. Також насильство часто сприймають як звичну частину сімейного життя — ніби побиття чи цькування у родині є приватною справою.
Крім того, деякі люди можуть не знати про масштаб проблеми домашнього насильства, його наслідки, можливі шляхи протидії та боротьби з ним.
Мовчати про насильство чи толерувати його не можна. У цих випадках у пригоді стануть спеціалісти мобільних бригад. Вони не тільки підтримають, а й допоможуть знайти вихід зі складних життєвих ситуацій або навіть врятувати життя.
«Причин, чому виникає насильство, багато, але мобільні бригади реагують на всі виклики. Зокрема й ті, що стосуються сексуального насильства, повʼязаного з війною. Люди, які виїхали з окупованих територій, де вони зазнавали насильства, також можуть звернутися до бригад по допомогу», — зазначила Світлана Мильнікова, комунікаційна менеджерка Міжнародного благодійного фонду «Ініціатива», одного з імплементаційних партнерів проєкту.
Як працюють мобільні бригади соціально-психологічної допомоги?
Мобільна бригада складається з психолога, соціального працівника та водія з автомобілем.
«Бригади реагують на виклики, повʼязані з домашнім чи гендерно зумовленим насильством. Також вони можуть виїжджати на надзвичайні ситуації. Наприклад, якщо у місті чи громаді відбувається влучання ракети та внаслідок цього постраждали люди, мобільна бригада виїжджає надавати першу психологічну допомогу та координувати надання іншої соціальної допомоги постраждалим», — зазначає Олеся Краснокутська.
Мобільні бригади разом із правоохоронцями та працівниками соцслужб виїжджають не тільки на екстрені виклики, а й на допомогу родинам, які знаходяться у складних життєвих обставинах чи кризовому стані. У цих родинах потенційно може виникнути домашнє насильство. Тому фахівці мають вчасно проінформувати членів сімʼї про те, що таке коло насильства та як подолати цю проблему.
«Мобільні бригади дуже добре працюють у маленьких населених пунктах та віддалених селах. Людина, яка пережила зґвалтування або зазнала домашнього чи гендерно зумовленого насильства, не хоче, щоби про це хтось дізнався. А формат, коли фахівці приїхали, проконсультували та поїхали, повністю гарантує цю безпеку, якої так прагнуть постраждалі», — додає Краснокутська.
Крім того, Світлана Мильнікова зазначає, що часто мобільні бригади отримують інформацію від соцслужб чи поліції. У таких випадках вони можуть приїхати на місце, де проживає постраждала особа, або зустрітися з нею деінде, якщо людина не хоче бачитися вдома. Вже під час цього спілкування фахівці вирішують, яка допомога потрібна людині, — консультативно-інформаційна, направлення на юридичні консультації, психологічний або соціальний супровід тощо.
Водночас як розповів керівник та психолог однієї з мобільних бригад Віталій Поліщук, окрім виїздів, вони також займаються психологічним консультуванням членів сімей.
«Якщо бути точним — то це свого роду ведення випадку, але в психологічному контексті. Наприклад, зараз ми здійснюємо психологічну підтримку матері, яка розлучилась із чоловіком, однак той спільно зі своєю матір’ю намагається вчиняти на неї тиск через «реалізацію свого права на участь у вихованні спільних дітей», — наголосив він.
Серед типових ситуацій, з якими, за словами Поліщука, стикаються та працюють працівники бригади — обставини, коли колишнє подружжя багаторазово розлучається та сходиться знову, або коли представники кількох поколінь однієї сім’ї проживають на одній житловій території.
«У нас вже є стійкі позитивні результати роботи в окремо взятих сім’ях, які були досягнуті завдяки постійності та тривалості роботи фахівців з ними. Але, звісно, далеко не завжди нам вдається їх досягти, адже ведення випадку не лише дуже «енергозатратне», але й потребує активної участі з боку самих членів сім’ї», — розповів Поліщук.
Він додав, що саме завдяки налагодженим зв’язкам із представниками правоохоронних органів, системи соціального захисту населення, сфери охорони здоров’я та освіти, фахівцям вдається комплексно підходити не лише до виявлення конкретних випадків, але й до їх відпрацювання.
Контакти мобільних бригад у різних містах та громадах України дізнавайтеся на сайті UNFPA.
Статтю підготовлено в межах Програми з протидії та запобігання гендерно зумовленому насильству UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, за підтримки уряду США (Бюро USAID з питань гуманітарної допомоги).
Яна Радченко
