У Павлограді небайдужі люди, серед яких є і вимушені переселенці, плетуть маскувальні сітки для ЗСУ. Ольга, яка приїхала із Сєвєродонецька, розповідає, що це для неї — справа не нова:
«У 2014 році ми одягали, взували, пекли пиріжки військовим, передавали соління. Як тут, у Павлограді, люди роблять, так і ми передавали на блокпости в бік Луганська, та інший бік. Три місяці місто було в окупації, а потім його звільнили. Сітки у місті плели постійно», ― розповідає жінка.
Каже, зараз вона теж хоче чимось допомогти.
«Що я особисто можу зробити у цій ситуації? Чим допомогти? Ми живемо в орендованому помешканні. Немає можливості пекти пиріжки, або ще щось. Ми прийшли сюди, в Центр гуманітарної допомоги у Будинку культури ветеранів. Нас одягли, взули, бо ми з підвалу приїхали. Ми побачили, що тут відбувається, й вирішили сюди приходити. Вільний час є. Я не працюю. Хоча пенсіонерка, але роботу таку я тут вже не знайду, таку, яка була там. Тому ми прийшли й допомагаємо, чим можемо», — розповідає Ольга.
Для створення однієї сітки знадобиться 3-4 дні. Після сітки відправляться на фронт, де маскуватимуть військову техніку ЗСУ. Плетуть сітки навіть діти. Маленька Вікторія виховується у великій родині, де окрім неї ще є 5-ро дітей. До колективної праці Віка звикла ще з дитинства.
«Нас захищають військові. Тепер їм буде легше сховати зброю. Мрію, що скоро закінчиться війна», — каже дитина.
Усі сітки унікальні, зі своїм орнаментом та кольоровою гамою. Кожна зі стрічок, що заповнює сітку, пронизана світлими думками про мир та перемогу України усіх тих, хто над нею працює.
Максим приїхав до Павлограда з окупованого Бердянська. Хлопець щодня приходить до волонтерського центру, щоб стати до плетіння.
«Шукали, де можна бути корисним. Спочатку звернулися до тероборони, однак через те, що я не проходив ні строкової служби, ні за контрактом, військової кафедри теж не закінчував, мені відмовили. Тоді звернулися до волонтерського центру й з перших днів працюємо тут», — каже Максим.
На рахунку у хлопця близько пів сотні сіток. І вже сьогодні вони поїдуть за призначенням. Таким чином, вимушені переселенці, які опинились у Павлограді, з кожним днем наближають день перемоги, щоби потім повернутися додому та спокійно жити на українській землі.
Сюжет «Павлоградської телерадіокомпанії»:
