У лікарнях Дніпра – 5 рятувальників, які потрапили у ворожий ракетний удар по місцевому аеропорту. Найважчу пацієнтку Євгенію Дудку, стабілізували. Серед постраждалих – начальник зміни Ігор Гетало. Згадує: виїхали на виклик. Працювали. Гасили полум’я та розбирали завали.
«Вибух стався від мене максимум за 7 метрів. Взагалі не розумію, як ми залишилися живими», – сказав Ігор Гетало.
Вже коли виходив із приміщення, рятувальник знайшов пораненою свою наречену – прес-офіцера ГУ ДСНС області Євгенію Дудку. Намагався її витягти. Але підвели поранені ноги – упав поряд. Покликав хлопців на поміч.
«Всі дуже переживали, що буде повторний приліт. Дякувати Богу, ми живі. Але, на жаль, один уламок Євгенії залетів під бронежилет. Серед нас вона зазнала найсерйозніших травм. Нині вже у свідомості. Так, ми поранені, але живі і не зламані», – наголосив Ігор Гетало.
Він додав, що російські окупанти чинять гірше, ніж фашистські загарбники під час Другої світової війни. Бо навіть тоді пожежники вважалися за працівників гуманітарної місії. По них стріляти було заборонено. Вважає, що удар агресор наніс безпосередньо по ДСНСникам. Адже поряд не було військових.
Ще один поранений рятівник — Микола Яковлєв. Сам із династії пожежників. Батько рятувальник, дідусь був водієм пожежного автомобіля, мати – диспетчер. У ДСНС — років 10. То був його перший виїзд на ліквідацію наслідків ракетного удару. Пам’ятає шалений вибух.
«Я подумав, що треба тікати – може ще прилетіти. Вже згодом упав і зрозумів, що зі мною щось не так. Глянув на штани — вони були всі посічені осколками. Зачепило ліву ногу, уламок застряг і в правому стегні. Є велике бажання поламати руки та ноги тим, хто запускає ці ракети», — розповів Микола Яковлєв.
Незважаючи на все, запевнив, почувається чудово. Каже, рани загояться. А далі слід продовжувати службу.
Ракетну атаку на Дніпровський аеродром ворог здійснив 10 квітня двічі. Аеропорт та інфраструктура навколо повністю зруйновані.
