20 лютого Павлоград попрощався з Денисом Руденко. Він загинув під час боїв на Донбасі, на Бахмутському напрямку. Як розповіли побратими хлопця, воїн був вбитий підступно — під час удару російським дроном-камікадзе «Ланцет». Денис перебував у «Хамері», за кулеметом.
У сім’ї двоє братів, хлопців батько виховав в атмосфері патріотизму, воїнами. Коли почалася тотальна війна з росією, 24 лютого, Денис вирішив піти на фронт добровольцем.
«Він був дуже самостійним. Це була безвідмовна людина. Його багато хто знав, всі любили… Колись навпроти нашого будинку горів дім, вони з братом кинулися туди рятувати людей. Про це навіть ніхто і не знав. Завжди все тримав у собі, без пафосу. Ми навіть не знали, що він пішов у військкомат, щоб ми його не могли відмовити. Знав лише батько», — каже мама Тетяна Руденко.
«Він був частиною мене. Ми з дитинства завжди були разом. Ці бл**ді відірвали частину мене. Підло, вдарили нишком, безпілотником… Він був кращою людиною, яку я знав», — каже Сергій Руденко, брат загиблого.
Денис закінчив школу №1, потім — технікум. Працював на шахті ім. Героїв космосу.
«Йому всі вчителі казали далі йти вчитися, але він вибрав строкову службу. З 2013 по 2015 рік служив в Десні. Був командиром БМП, інструктором по підготовці хлопців на АТО. А з 2015 року працював на шахті. Одружився, став батьком», — розповідає Тетяна Руденко.
Навіть ті гроші, які Денис отримував «на передку», часто пересилав на волонтерство — допомагав побратимам.
«В квітні він отримав осколкове поранення. Йому зробили три операції, але він вирішив повернутися на фронт. Казав, що не може залишити хлопців без своєї допомоги», — каже Тетяна Руденко.
Провести в останню путь Дениса прийшли десятки людей — військові, колеги, друзі. Денис служив у розвідці.
«Познайомилися в батальйоні з ним. Був справжнім патріотом. Справжнім чоловіком. Завжди йшов вперед. Як говорять, що Бог забирає найкращих», — каже Михайло, військовослужбовець 54-ї окремої механізованої бригади ім. Івана Мазепи.
Добре пам’ятають хлопця і у рідній школі (зараз — ліцеї №1).
«Він був дуже світлою людиною. Став гарним батьком. Патріотом, у нього це йшло від серця. Не зважаючи на зовнішню брутальність, татуювання, він був дуже ніжним, виховував сина, що всі конфлікти можна вирішити за допомогою слів», — розповіла Олена Бісик, вчителька ліцею №1.
У Дениса залишилися не лише брат і батьки, але і дружина та син-першокласник.
Читайте також: На фронті героїчно загинули наші земляки-павлоградці: опубліковані п’ять прізвищ
Світла пам’ять!
Авторка: Тетяна Волкова
Фото Тетяни Волкової і з сімейного архіву родини Руденко
