Війна змінює не тільки ситуацію в країні, а й психологічний стан кожної людини. Психологиня Анна Вірясова зазначає, що зараз кожен з нас знаходиться у тому стані, коли нервова система працює у стані мобільності і готовності. Це стани, які допомагають людині вижити, але емоційно витримати їх дуже важко.
«Це емоції й переживання, які допомагають людині знизити інтенсивність стану небезпеки, який зараз «повислий», й не зрозуміло, коли він закінчиться. А це ті емоції, які допомагають в цьому вижити, підтримати психіку й організм. І взагалі для організму людини — то не нове. Протягом еволюції людина дуже багато разів це все проходила. Тому інстинкти включаються автоматично», — каже психологиня.
Вона зазначає, що люди подекуди можуть не впізнавати себе, але навіть це — нормально. Кожен з нас може опинитися «на різних полюсах» емоційних станів, пояснює спеціаліст:
«Людина може потрапляти у два таких, умовно кажучи, стани, коли дуже багато енергії і тривоги, паніки, злості, метушні, або інший полюс – коли завмирає і нічого не може: ні працювати, ні сидіти, тільки лежати, наприклад. Взагалі немає ні на що сил. Певно, другий стан, коли людина завмирає, то треба мотивувати людину щось роботи. Нагадувати, що вона не одна. Можна поспати, поїсти, гарячий чай. Щось робити. Навіть дуже просте: «Подай мені чайник або хліб» або «Зроби мені бутерброд!», щоб людина почала щось фізично робити. Коли вона тілесно щось робить, енергіяпочинає з’являтися, а коли з’являється енергія — вмикаються механізми, які нам будуть допомагати, щоб не «завмирати».
Якщо говорити про інший полюс, його зараз більше видно – коли дуже багато тривоги, емоцій, злості. Треба трохи себе саморегулювати — дихати, видихати. Видих повинен бути більшим удвічі, ніж вдих. Це допомагає трохи заспокоїтись, зменшити тривогу. Навіть говорять про те, що якщо можете співати – співайте! Сміх допомагає, він автоматично видих робить більшим, довшим. Не треба на цьому зупинятися, а робити фізичні вправи, зарядку, щоб через тіло могла ця енергія виходити. Мити підлогу, прибирати речі – те, що можна зробити в тому безпечному місці, де ви знаходитесь».
Олена Михайлова надає психологічну допомогу. Вона працює на міській гарячій лінії, куди телефонують люди, які відчувають панічну атаку або страх.
«Люди телефонують за різних причин, хвилюючись про близьких, які перебувають у Одесі, Харкові, Києві, або тих, хто тут. Більшість звернень надходить, коли лунають сирени. Люди не знають, що з цим роботи, куди бігти, де ховатися. Тобто усі ми, звісно, це знаємо, але через те, що у воєнний час один день ми проживаємо як 15 днів (через максимум трагічних подій), то в голові усе переплуталося, пазли у багатьох не складаються. Як таке взагалі можливо? Отже, нам усім потрібне своєрідне перезавантаження, як комп’ютеру. Заспокоїтись, перезавантажитись. Ми усе знаємо, ми усе пам’ятаємо. Треба робити так, як рекомендують офіційні джерела, офіційні сайти», — радить психологиня.
Вона рекомендує використовувати елементарну вправу — «Дихання 4 х 4» або «по квадрату». Уявляєте собі квадрат. І ми дихаємо на 4. Один, два, три, чотири – вдих. Потім на чотири не дихаємо, завмираємо. Один, два, три, чотири. Потім на 4 видих. По квадрату вниз. Один, два, три, чотири. Видих. І на 4 знову не дихаємо. Один, два, три, чотири. Не дихаємо. І потім знову повторюємо. Приблизно 2-3 хвилини такого дихання заспокоює нервову систему.
Також допомагає глибокий вдих-видих кілька разів. Якщо серце турбує — «собаче дихання». Або елементарні покашлювання. Ці методи використовують в американській, ізраїльській армії.
«Навчаючись на тренінгах, як допомагати учасникам та учасницям АТО, я засвоїла, що основне – це дихання. Дихайте, дихайте, дихайте – це те, як ви можете заспокоїти себе й близьких. А армія і влада вже зробить усе інше, щоб забезпечити нам існування, — вважає Олена Михайлова. — Мабуть, треба згадувати Соломона, який казав, що усе проходить і також пройде! І зараз треба втриматись, а потім будемо одне одного відновлювати. Себе, країну. Допомагати одне одному це пережити».
