До транзитного центру Павлограда щодня прибувають люди з небезпечних територій. Все більше тих, хто евакуюються з прифронтових сіл Дніпропетровської області.
Як повідомили у Гуманітарній місії «Проліска», одна з таких евакуйованих — Олена, яка вирішила поїхати разом із донькою з села Новопавлівка Синельніківського району.
«Ми трималися до останнього, нікуди не хотіли їхати, з надією, що врешті-решт скінчаться обстріли та безсонні ночі. Донька має інвалідність і те, що відбувалося, дуже погано впливало на її здоров’я. Мій чоловік наполіг, що треба їхати та рятувати своє життя та доньку. Сам він вирішив залишитися із старшим сином, бо потрібно готувати техніку до збирання врожаю, не можна кидати напризволяще поля, зараз і так багато втрачено через війну. Мій чоловік вправний землероб, і з технікою він порається дуже добре, та й сина навчив усього, що сам знає. Вони зможуть, я в це вірю», — розповіла пані Олена крізь сльози психологу «Проліски».
Жінці було надано психологічну підтримку, її психоемоційний стан покращився. Олена відчула себе в безпеці, що вона не одна, поряд є люди, які підтримують та розуміють її біль.
«Зв’язок в селі поганий, чоловіку потрібно їхати у сусіднє село для того, щоб зателефонувати, вони з сином по черзі дзвонять нам із донькою, щоб розповісти, що все гаразд. Я буду оберігати дитину та чекати, поки рідні будуть із нами. Ми вистоїмо та врешті-решт повернемося у своє рідне село, побудуємо знов все, що зруйнував та понівечив ворог. Ми українці і завжди разом. Навіть далеко від рідної домівки, тут, у транзитному центрі, я відчуваю підтримку людей. Наша сім’я обов’язково возз’єднається», — додала Олена.
Наразі жінка та її донька чекають на відновлення документів та розселення.
