На головну Інтерв'ю Почесний голова єврейської громади Західного Донбасу Леонід Сердюковський: «Є те, що робить...

Почесний голова єврейської громади Західного Донбасу Леонід Сердюковський: «Є те, що робить нас людьми. Це — традиція»

Неподалік від центру Павлограда розташоване старе єврейське кладовище. Колись давно іудеї, що жили в нашому повітовому містечку, вибрали для нього найкрасивіше місце — на височині, далеко від міста. Було це більше 200 років тому.

З часом Павлоград розрісся і поглинув цвинтар, поруч з єврейськими могилами стали з’являтися християнські.

До наших днів збереглася лише мала частина давніх поховань. Одні могили зруйнували німці під час Великої Вітчизняної, інші зникла в радянський час. Навідувалися сюди і сучасні вандали. У 2010 році невідомі пошкодили 12 пам’ятників.

Про таємниці єврейського кладовища у Павлограді та про життя представників цієї національності у нашому місті, Павлоград.dp.ua поспілкувався з почесним головою єврейської громади Західного Донбасу, автором книги «Есть такой народ: страницы еврейской истории Павлограда»,  Леонідом Миколайовичем Сердюковским.

Павлоград.dp.ua: Леоніде Миколайовичу, що значить кладовище для євреїв?

Леонід Сердюковський: Увесь світ оцінює будь-яку націю, будь-який народ по тому, як вони відносяться до своїх предків, до свої батьків. Якщо ми не будемо пам’ятати їх — нас ніколи не визнають нормальними людьми, нас не будуть ніде поважати.

Іудеї приходять на кладовище молитися. І всі бажання, про які молиться єврей на кладовищі — збуваються. Перед Вами — щаслива людина, всі бажання якої — збулися.

Євреї підходять до пам’ятника і стають так, щоб лінія пам’ятника співпадала з напрямком, у якому знаходиться Єрусалим. Треба взяти свічку, запалити її. Що таке вогонь? Ніхто не пізнав його сутність, вогонь очищає.

На павлоградський цвинтар їдуть люди з усього світу — Ізраїлю, Америки, Канади, Європи і навіть Африки. Адже єврей знає — те, про що він попросив у Бога перед могилами своїх предків — обов’язково збудеться.

P1280946

Можна взяти з собою фото, і звернутися до предків: «Дякую, що ви є, були і будете у моєму житті. Вибачте, якщо я щось зробив не те. Нехай будуть чисті, святі і світлі Ваші імена. Нехай душі Ваші будуть пов’язані з життям»… Я дякую всім моїм предкам, а також вчителям і друзям, багатьох з яких вже не має в живих. Я молюся і за єврейську общину,  і за Дніпропетровськ, і Павлоград, і Україну.

Поняття єврейського кладовище — дуже складне. Як і поняття «єврей». Хто такий єврей? «Іврі» з арамейського можна перекласти як «той, що перейшов з одного берегу на інший». Навіть не всі євреї знають, що це означає. А ці слова тісно пов’язані з фразою «все своє ношу з собою». Це метафора. Вона значить, що євреї першими пізнали єдиного Творця, перейшли від багатобожжя до віри в одного Творця.

Дехто каже — «государство жидов». Але мало хто знає, що ЖИД означає «живи и действуй», і багато хто ображається. Той, хто називає іншого жидом — він взагалі не розуміє, що возвеличує його.

Павлоград.dp.ua: Ваші батьки теж поховані на цьому кладовищі?

Леонід Сердюковський: Так, звичайно.

Якось я звернув увагу на два нагробка, що похилися один на одного, неначе притулилися. Я прочитав імена і згадав — це були старенькі дідусь і бабуся, які до самої глибокої старості прогулювалися за ручку по головній вулиці Павлограда. Це — приклад справжньої, всепоглинаючої любові. Якщо дивитися на дати їх життя і смерті — вони в один рік народилися і в один померли. Навіть їх надгробки похилилися один до одного. Якби у мене були кошти, я б зробив їх пам’ятником справжньому коханню.

Павлоград.dp.ua: Як ви ставитеся до того, що на єврейському кладовищі з’являються нові могили, християнські?

Леонід Сердюковський: Особисто я — погано. Я вважаю, що не варто змішувати. Можна виділити окреме місце…

Взагалі, українці відвідують кладовища лише раз на рік, щоб прибратися. Це неправильно.

До слова, єврейські кладовища знищували і фашисти, і радянська влада. За останньої руйнування були ще страшніші, ніж за фашистів. Пам’ятник загиблим комсомольцям, який встановлено в центрі міста, забрали з єврейського кладовища. У радянські часи з пам’ятників єврейського кладовища робили мостові… При ремонті власного будинку я виявив, що перевернутий камінь на порозі — не просто камінь, а могильна плита …

Леонід Миколайович народився у далекому 1946 році. Пологи у матері Леоніда Миколайовича приймала його тітка, сестра матері. Жінка не звернулася до акушерів та лікарів, тому що боялася, щоб немовляті не зробили зла у пологовому будинку через єврейську національність.

Було все: писали «Жид» на будинках євреїв, кладовище — священне місце — руйнували. Єдина в місті синагога, яка колись знаходилася на території сучасного технікуму, теж була зруйнована. Люди ходили молитися до будинку мого дідуся. Зараз цього будинку теж немає — він знаходився на вул. Радянській.

Павлоград.dp.ua: Ваші діти живуть в Україні чи в Ізраїлі?

Леонід Сердюковський: І в Україні, і в Ізраїлі. Я і сам на днях їду на лікування до Ізраїлю.

Мої діти знають, що я щодня за них молюся. Прийде час, і вони теж зрозуміють і будуть молитися за мене і за своїх дітей.

Павлоград.dp.ua: Скільки зараз євреїв мешкає у Павлограді?

Леонід Сердюковський: Не більше 100 сімей. На жаль, єврейська община дуже розрізнена, більшість людей виїхала. Хоча ще 100 років тому євреям належали провідні підприємства Павлограда.

Павлоград.dp.ua: Дякуємо Вам за змістовну розмову, бажаємо здоров’я Вам та Вашій сім’ї.

Бесіду вела Таня Волкова.

Довідка:

В кінці 19 століття євреям належало понад 75% підприємств Павлограда. Вони володіли ситценабивними фабриками, паровими млинами, чавунно-ливарним заводом, друкарнями, аптеками, броварнею, кондитерською фабрикою. Серед відомих прізвищ — Магазінер, Венгеровський, Мошкевічі, Ривкін, Вільнянськ, Подільські, Шифрін, Ізраїлевич, Гомельські і багато інших.

Місцеву газету «Провінційне слово: орган павлоградської громадської думки прогресу» видавав власник пекарні Нудельман. Багато з цих прізвищ Ви зможете прочитати на надгробках стародавнього цвинтаря. Якщо найдавніші з могильних плит (розташовані в північній частині кладовища) містять написи тільки на івриті, то в південній частині цвинтаря багато пам’ятників з написами як на івриті, так і російською мовою. Вони датуються кінцем XIX — початком XX століть. Це могили, на яких ви прочитаєте «Михля Гершеновіч’ // 8 го травня 1894», «Марія Подільська // 1909», «Соломон Грігорьевіч // Магазінер // Сконч. 22 вересня 1911». Цікава надмогильна плита в північній частині кладовища, поверх якої прикріплена мармурова дошка з написом: «Відновлювана пам’ять // дорогою матері моєї // Сепфора Григорівни // Городоцької // померла в березні 1850». Швидше за все, цю мармурову табличку прикріпили вже в 20 столітті.

В іудаїзмі кладовище вважається другим по важливості культовим місцем (після синагоги). Про збереження кладовищ дбає держава. В Ізраїлі є кладовища і могили яким тисячі років, там є могила Адама, могила Єви.

Якщо Вам сподобався цей матеріал, поділіться ним у соціальних мережах. Наш сайт не залежить від політиків та олігархів. Тому ми маємо можливість оперативно та без цензури надавати об’єктивну та неупереджену інформацію про політичні, економічні, соціальні процеси в регіоні. Робота команди журналістів та редакційної колегії відбувається за власний рахунок. Подальше фінансування проекту передбачається за рахунок підтримки громади або інших громадських організацій. Підтримайте проект Павлоград.dp.ua!

 

Exit mobile version