Поліцейський офіцер Піщанської ОТГ Новомосковського району Володимир Гужва з лютого по квітень допомагав евакуювати людей з-під обстрілів на Харківщині та Донеччині. Крім того, доставляє нашим бійцям на передову волонтерську допомогу.
Володимир Гужва працює в поліції вже 5 років, із них 3 роки на посаді поліцейського офіцера громади. 24 лютого він, як і мільйони українців, прокинувся від повідомлень про початок війни. Особовий склад поліції підняли по тривозі. Згодом до поліції звернулися представники громадської організації з проханням допомогти евакуювати мешканців Харкова. Вже наступного дня поліцейські відправилися на допомогу, їздили по місту і збирали людей. Жінки з дітьми виходили з підвалів та бомбосховищ, їх заспокоювали та пояснювали, що потрібно робити. Потім автобуси з людьми супроводжували до безпечного місця у Дніпропетровської області.
«Близько півтора місяця ми займалися евакуацією людей з Харкова, майже щодня вивозячи з-під обстрілів понад ста людей. Загалом за приблизними підрахунками нам вдалося евакуювати близько 3,5 тисяч жителів Харкова та області. Коли всі охочі евакуювалися з цього регіону, ми вирушили у Донецькому напрямку. З міст Краматорськ, Бахмут, Слов’янськ вивезли ще близько 700 мирних мешканців. Звичайно, що врятувати таку кількість людей було б неможливо тільки нашими зусиллями. Велика подяка нашим волонтерам, які знаходили транспорт, заправляли, ремонтували його. Також допомогли власники баз відпочинку, які надали прихисток переселенцям, годували їх. Багато місцевих долучилися до приготування їжі, збирали одяг, побутові речі, щоби забезпечити людей усім необхідним на новому місці. У таких поїздках у нас пройшов березень та квітень», — згадує поліцейський.
«Не можу навіть порахувати, скільки виїздів ми зробили до Донецької та Луганської областей, на лінію фронту. Самі військові часто нас відмовляли, попереджали про інтенсивні обстріли, наступ ворога. Але ми збиралися та їхали, бо знали, що там, на передовій, чекають наш вантаж. 25 червня ми вкотре виїхали у напрямку Лисичанська з великим та досить цінним вантажем – медикаментами, перев’язочними матеріалами, іншими необхідними для солдатів речами. Ми приблизно знали позиції ЗСУ, але потрапили в зону, де був абсолютно заглушений мобільний зв’язок і не могли повідомити, де перебуваємо. Побачили ворожий безпілотник і поряд метрах в 20 від нас почали прилітати касетні снаряди. Все минулося благополучно, але я розумію, що ми приїхали, привезли допомогу та поїхали, а військовослужбовці у таких умовах несуть службу вже п’ятий місяць. Після такого хочеться робити для наших воїнів усе, що можеш, щоб допомогти та зберегти їхні життя, знищити ворога», – пояснив свою позицію Володимир.
Поліцейського підтримала родина — дружина з однорічною донькою печуть печиво для бійців.
«Кожного дня мене надихають та мотивують на службу наші люди, наші воїни, які є для мене прикладом. Війну виграє не армія, війну виграє нація, тож перемога буде за нами», — каже поліцейський.
