Щотижня Гончар Антон Лисенко приїжджає з обласного центру до творчої майстерні Павлограда, щоб навчати дітей та дорослих стародавньому мистецтву виготовлення кераміки. Сам Антон народився і виріс в Павлограді, закінчив загальноосвітню школу №7. Потім навчався у Дніпропетровську, працював на обласному радіо звукорежисером і загалом жив звичайним життям, доки не потрапив до гончарної майстерні. З того дня гончарство стало його роботою.
Павлоград.dp.ua: Як давно Ви займаєтесь гончарством? Взагалі, як Вас правильно називати — гончар, кераміст?
Антон Лисенко: Все-таки скоріше я — гончар, тому що більше працюю безпосередньо з гончарним колом, ніж ліплю руками.
А займаюся я цим з 2002 року. Вже 13 років. Недалеко від радіо, на якому я працював, знаходилася гончарня. Перші півроку я просто мішав глину. Потім почав пробувати щось зліпити самотужки. Коли майстри побачили, що мені вдається — мене почали вчити.
До майстер-класів тоді ще було далеко. Декілька років я займався виготовленням різноманітного посуду на замовлення: великих амфор для оформлення ресторанів, квіткових горщиків, кахлів, глечиків, заварників, тарілок.
Павлоград.dp.ua: Звідки у Вас гончарне коло?
Антон Лисенко: Зробив сам. Принцип роботи я знав, а технологію придумав. Є різноманітні види гончарного кола. Найпопулярнішим є так зване «японське». Але я пристосував японське гончарне коло до українських реалій, в цьому мені допомогла технічна освіта. Вийшло набагато дешевше, але не менш ефективне знаряддя праці. Зараз я помічаю, що мою технологію активно «плагіатять» інші гончарі.
Павлоград.dp.ua: Як можна потрапити на Ваш майстер-клас з гончарства?
Антон Лисенко: Майже кожні вихідні я приїжджаю до творчої майстерні Андріани Кошової. Я не знаю жодного павлоградського гончара. Можливо, їх не лишилося. Я давно думав про те, що треба проводити заняття у рідному місті, але не було приміщення. Мій дядько підказав мені, що відкрилася нова майстерня, і дав номер телефони Андріани. Тепер щотижня з дітьми та дорослими ми виготовляємо горщики та іграшки. Я забираю вироби додому, щоб обпалити їх у пічці. Потім люди забирають у майстерні вже готові сувеніри, зроблені своїми руками.
Також мене можна знайти у Дніпропетровську, в хостелі «Риба Андрій», з яким я співпрацюю з дня відкриття.
Влітку поціновувачі морського відпочинку можуть попрацювати зі мною в селищі Кирилівка, де я навчаю роботі з гончарним колом на березі Азовського моря.
Павлоград.dp.ua: Хто приходить на Ваші майстер-класи?
Антон Лисенко: Приміщення студії невелике, тому ми запрошуємо 8-9 людей. Займаються і діти, і дорослі, 50 на 50. Приходять прості, хороші люди. Особливо вони стають такими при роботі з глиною. Це їх захоплює.
Бесіду вела Таня Волкова
