В Павлограді на офіційному рівні День десантників відзначається вперше. Без гучномовців та палких промов, десантники , міська влада, представники громадських організацій міста поклали квіти до Вічного вогню та до пам’ятника воїнам-афганцям.
Після цього десантники зібрались в міському Будинку культури. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять десантників та всіх бійців, що загинули в зоні АТО.
Привітав «голубі берети»та вручив грамоти керівник обласної спілки десантників «Ніхто крім нас». Павлоградські десантники , поки що, не об’єднались у спілку, але мають намір найближчим часом створити таке об’єднання. На заході зібрались десантники різних поколінь.
Колишньому десантнику Володимиру уже за 70. У нього за плечима 80 стрибків із парашутом. Розповідає, що служив у десантних військах в Грузії, в м. Кутаїсі. Для служби у ПДВ відбирали освічених та фізично здорових хлопців. Служити у цих елітних військах мріяли всі. Це було дуже престижно:
«На місце служби із Дніпропетровська в Кутаїсі нас везли в елітних вагонах. Пам’ятаю свій перший стрибок: посадили нас в літак АН-2 і підняли на висоту 1 км. А перед тим, як стрибати , я мріяв полюбуватись із висоти красою землі, але як виявилось, не до того було перший раз. Якось втрачаєш орієнтацію і думки не про те. Я тоді попросився , щоб іще більше разів стрибнути, щоб таки подивитись як виглядає земля зверху. То всім було по три стрибки, а мені дозволили 5 разів стрибнути. За кожний стрибок тоді платили по 10 грн. На той момент, то були гарні гроші. «Дідовщини» в десантних військах ніколи не було. Старші товариші завжди допомагали новачкам – підказували, навчали».
Датою народження сил ПДВ вважається 2 серпня 1930 року.
