«Коли у нас відібрали Крим, було таке відчуття, що у тебе відірвали руку. От уявляєте собі відчуття, коли у тебе раптом не стало руки. Було дуже боляче. А коли вже вторглись на материкову Україну , то вже стало зрозуміло, що потрібно щось робити. Просто сидіти не можна», – розповідає волонтер Сергій (ім’я змінено).
Тільки вчора він приїхав із зони АТО – возив продукти харчування, бронежилети, взуття. Перший раз поїхав в зону АТО в якості волонтера 4 травня. Розповідає, що волонтерська допомога тоді була незначною – лише вода. Зараз возить все – від продуктів харчування до спецодягу, взуття приладів нічного бачення…
Каже, що пробратись туди непросто і, звичайно, страшно. Особливо страшно у лісовій зоні. Адже там є велика ймовірність отримати снайперську кулю. Кожна така поїздка – то великий ризик .
«Проте, коли бачиш наскільки потрібне те, що ти постачаєш для наших бійців, і як вони радіють твоєму приїзду, то розумієш, що ради цього варто було ризикувати. Без волонтерів наші бійці були б голі та голодні »,- каже волонтер.
Зараз , завдяки активнішим волонтерським рухам, потрохи налагодилось харчування , обмундирування , озброєння наших бійців. Проте, ще багато чого потрібно.
«Везу все, що замовляють, що найнеобхідніше. Сам ініціативи не проявляю. Прислухаюсь до вояків. Їм там видніше. Наприклад, я можливо, і хотів би замість цигарок привезти цукерок. Але вони просять цигарки і я привожу цигарки», – розповідає Сергій.
Каже, що в Павлограді волонтерів зовсім небагато. Та і до тих, що є, люди ставляться із недовірою, мовляв, а звідки ми знаємо куди ти зібрані гроші витрачаєш.
« Такі запитання мене найбільше ображають. Хоча , людей теж можна зрозуміти. Були такі випадки, коли люди збирали чималу суму грошей для бійців і зникали. Гроші – то ж велика зваба. У цьому випадку я раджу , відразу їх витрачати на закупівлю для бійців, аби не лежали дома і не зваблювали. У мене таких думок навіть і близько ніколи не виникало, аби зібрані кошти потратити на себе», – каже Сергій.
Павлоградці не дуже активно здають кошти для бійців. Хоча продукти харчування приносять. Одного разу, як розповів Сергій, навіть цілого кабана передали для бійців:
– М’ясо розклали в пакетики . Я привіз. На блокпосту приготували. Бійці їли і дякували господарю.
Коштів же більше передають із Західних областей України . Там із більшою довірою відносяться до волонтерів. Можуть лише попросити, щоб вислати фото, відео та чеки на товар.
– Стати волонтером теж непросто. Потрібно, щоб ти зарекомендував себе і з патріотичної і з позитивної сторони, щоб хтось дав тобі рекомендацію. А так, просто будь-кому кошти ніхто не довірить.
– Як батьки відносяться до твоїх поїздок? – запитую у Сергія.
– Звичайно, дуже хвилюються. Але, разом із тим , кажуть, що гордяться мною. І мені це удвічі приємно.
А ще Сергій розповів, що бійці налаштовані дуже рішуче і патріотично. Кажуть, що не підуть доки не звільнять Україну від терористів.
А ще ця війна об’єднала тих, хто стояв по різні сторони барикад – пліч-о-пліч захищають Україну і колишні беркутівці , і майданівці.
