Зазвичай ми не помічаємо краси, яка знаходиться зовсім поряд. Так, у Павлоградському районі, який розташований у самому центрі Західного Донбасу, можна побачити багато степових пейзажів, які ми звикли бачити лише у фотощоденниках мандрівників.
Виїхавши за місто зі сторони району «ПМЗ» можна відчути всю велич руїн колись процвітаючого підприємства — зараз окремі корпуси з докором дивляться на нас вибитими шибками.
Далі Вас зустріне іржавий вітряк без однієї лопаті. Ще у радянські часи люди задумувалися над тим, що перетворювати енергію вітру на електричну дійсно економно. Але, зважаючи на сучасний стан цієї маленької вітроелектростанції, на реалізацію ідеї забракло коштів або бажання довести розпочате до кінця.
Виїхавши в поля можна побачити безліч кольорів, але найбільше — зеленого, жовтого і блакитного. Змінюючи один-одного, кольорові клаптики складаються у строкаті візерунки. Поля, якими оточені села, наштовхують на думку, що саме дивлячись на пшеницю та безхмарне небо ще в середньовіччі наші пращури вирішили використовувати ці кольори в якості свого стяга.
Цікаво побувати на території Троїцької сільської ради (с. Троїцьке, с. Вербове, с. Левадки). Проїздом тут можна побачити пустий постамент, на якому ще нещодавно стояв пам’ятник Сергію Кірову, або Свято-Троїцький Храм, збудований аж 1811 року. Радують око спеціальні смітники для пластикових пляшок — перший крок до сортування відходів.
Поряд зі старими забудовами, у районі можна зустріти нові виробництва, створені людськими руками — особливо захоплюють шахти, одну з них видно за багато кілометрів — шахта ім. Героїв Космосу.
Не так багато часу і коштів треба, щоб на машині, мотоциклі, велосипеді або просто пішки обійти навколо Павлограда, і зрозуміти — прекрасне поряд. Треба просто навчитися його бачити.
Читайте за темою: Майське — приклад успішного фермерства на Дніпропетровщині (ФОТОРЕПОРТАЖ)
