Філобрікія, або колекціонування цеглин ― незвичайне хобі Андрія Гвоздецького ― уродженця Павлограда, архітектора за освітою, майстра з вітражів, художника. Свою колекцію, у якій більш ніж 100 цеглин різних історичних періодів, він подарував Павлоградському історико-краєзнавчому музею. Побачити цю унікальну колекцію можна у виставковій залі до кінця літа.
У другій половині 19 століття території сучасної України охопив будівельний «бум». Він вимагав збільшення виробництва цегли. На кожну цеглину ставили клеймо, що вказувало на завод-виробник, інколи навіть писали місце і рік.
«Одну з найцікавіших цеглин я знайшов на руїнах колишнього маєтку Ліхачова на Городищі. Тут стоять букви «Л.П.». За розповідями дідів, вони означають «Ліхачов Пан», ― розповідає Андрій Гвоздецький.
Він захопився колекціонуванням цегли років 10 тому. Це справжня пошукова робота, дослідницька ― дізнаватися, де були старі будівлі, шукати цеглу, а потім ― інформацію про те, що означають буква на ній. Крім павлоградської, на виставці представлина цегла з Київщини, Ніжина.
Цеглини Андрій Гвоздецький знаходив на місцях колишніх старовинних будівель, маєтків, дуже багато цеглин знайшов у Дніпрі, колишньому Катеринославі. Більше 90% з них вироблялися на заводах, що належали підприємцям єврейського походження. Цеглини можуть багато розповісти про історію міст. Можна вивчати не лише клейма, але і форму, матеріал. Не дарма виставку назвали «Історія вбудована в кожен камінь».
Свою колекцію Андрій Гвоздецький передав музею. Вона справді досить важка — понад сотня цеглин важить більш як півтони.
«Планую зараз займатися мистецтвом, живописом, скульптурою», ― каже Андрій Гвоздецький.
Адреса музею: м. Павлоград, пров. Музейний, 8
e-mail: pavlogradmuseum@i.ua
Музей працює: понеділок-четвер з 8:00 до 16:45, п’ятниця з 8:00 до 15:45, субота 9:00 до 16:45, вихідний – неділя.