Павлоградський історико-краєзнавчий музей має серед свого наукового складу 50% внутрішньо переміщених осіб. Дівчата, які переїхали з Донеччини та Луганщини працюють, вивчають історію Павлограда, готують екскурсії та проєкти. Вони дуже посилили команду музею, розповідає його директор Анастасія Шаня.
«Кожен зі співробітників ― професіонал. Наприклад, Ірина переїхала до Павлограда ще в 2016 році. Вона гарно розуміється на образотворчому мистецтві продумує конкурси і заходи з дітьми, пов’язані з якимись малюнками, поробками. Так, на кожному з заходів вона малювала портрет Шевченка, це було дуже круто. Ще працює Світлана — вчитель історії та соціології. Вона дуже класна як лектор. Швидко влилася в колектив і Тетяна — вона історик, психолог і добре знає англійську мову», — каже Анастасія Шаня.
«В 2014 році ми застали артилерійські обстріли. Сиділи з сусідами в підвалі будинку… Тоді виявилося, скільки незнайомих людей можуть проявляти добро… Коли з’явилася можливість, ми за одну годину зібрали речі і виїхали», ― розповідає Ірина, вона переїхала з Луганської області. Її містечко окуповане з 2014 року.
За роки роботи в Павлоградському музеї вона з молодшого стала старшим науковим співробітником. Каже, залюбки б побувала у своєму місті, на могилах родичів… Але рідний дім ― вже в Павлограді. Тут вона вийшла заміж.
«Я вже стільки років тут, що відчуваю це місто своїм», — каже Ірина.
Її колега Тетяна виїхала з Бахмута у вересні 2022 році.
«Я там навчалася, мешкала в гуртожитку… виїхала сюди з батьками і молодим чоловіком. Було дуже складно виїжджати, полишати місто… Але вже були активні обстріли. Я навчалася у Горлівському інституті іноземних мов, який переїжджав два рази — в 2014 році до Бахмута, а зараз — до Дніпра», — розповідає Тетяна.
Бахмут вона згадує як затишне і чисте місто, в центрі було багато історичних будівель: «Там можна було і погуляти, і насолодитися краєвидами, посидіти у кав’ярні».
Зараз Тетяна допомагає влаштовувати в музеї виставки, проводити екскурсії. Дівчина каже, що любить вивчати історію та відкривати щось нове.
У 2022 році музей реалізував проект «Створення простору для емоційного розвантаження батьків і дітей ВПО», отримував обладнання від німецьких партнерів, зайняв призове місце у Міжнародному молодіжному конкурсі «Місцеві єврейські кладовища», його колектив бере участь в різноманітних семінарах та вебінарах про роботу музеїв під час війни, співпрацює з громадськими організаціями.
У цьому році музей продовжить роботу над своїми проектами та буде розробляти квести, проводити майстер-класи з популяризації різних ремесел.
Матеріал написаний за підтримки ГО “Інститут масової інформації, що реалізує проєкт “Підтримка активних громадян під тиском в Україні” за фінансової підтримки Європейського Союзу