31 травня у Павлограді біля будинку по вул. Миру попрощалися із бійцем 93-ї бригади «Холодний Яр», артилеристом Сергієм Шанько. На похорон прийшла уся родина, приїхали його побратими… Це вже друга втрата для родини Шанько. У сім’ї вісім дітей — шість сестер і два брати. Обидва брати загинули на цій війні. Олександр Шанько у квітні 2022 року, а Сергій — 26 травня цьогоріч на Бахмутському напрямку.
Сергій пройшов АТО, воював з 2015 року. У жовтні йому мало виповнитися 36 років.
«Після смерті брата він міг повернутися додому. Але він не захотів. Сказав: «Як це так, я піду? А хлопці як залишаться без мене?» Не хотів полишати побратимів, вони стали для нього другою родиною»,— розповіла старша сестра Любов Шанько.
Дітей і дружини у Сергія не було.
«Він мені казав, що після війни мріє поїхати подорожувати, знайти собі дівчину, одружитися… але, на жаль, цього не сталося… Ці кляті росіяни забрали його в нас. Хай вони будуть прокляті!
Я запам’ятала Сергія маленьким, але дуже мужнім… Він був молодшим, але завжди захищав нас, ділився останнім. Був дуже добрим. Колись мама дала нам усім по дві цукерки. Всі з’їли, а він одну заховав… а потім змусив маму ділити цю цукерку на вісім частин… , — розповідає старша сестра Валентина Валь. — Ми з ним переписувалися до останнього. Навіть перед загибеллю писав повідомлення. Передав мамі привіт і попередив, що йде на завдання…
Всі хлопці його дуже поважали».
Побратими кажуть, що Сергій Шанько був відповідальним. Поки він чергував, інші хлопці могли спокійно виспатися, довіряли йому. Був ідейним патріотом. Він мав великий досвід, навчав інших. Воював на Ізюмському напрямку, у Бахмуті, Соледарі…
«Я познайомився з Сергієм 9 місяців тому, коли прийшов в підрозділ. Познайомилися в Бахмуті. Завжди він був на передовій, у небезпеці. Це був непростий до нього час, він дуже важно переживав втрату брата, навіть хотів переводитися у піхоту — така у нього була жага помсти. Спільними зусиллями, завданнями, ми переконали його робити свою справу. Він був спеціалістом. Був щирою, світлою людиною, вражала його посмішка. Ніколи не відмовляв, виконував будь-які завдання. На жаль, не вберегли його… Загинув на спостережному пункті під час артилерійського обстрілу, було пряме влучання. Велика трагедія для сім’ї, втрата для мене… Залишається нам пам’ять і робота, яку треба нам робити — гнати цю нечисть з нашої землі», — прокоментував Павлоград.dp.ua заступник командира батареї Орест.
Поховають Сергія у с. Межиріч, поряд з братом.
