«Чим більше я знаю людей, тим більше я люблю собак»
Мадам де Севіньє,
французька письменниця 17 століття
Про притулок для тварин, який розташовується по вул. Харківській, у місті говорять вже давно. Хвилю обурення серед любителів собак і котів викликали повідомлення в соціальних мережах про те, що в притулку нестерпні умови і начебто помирають тварини. Перевірити, чи відповідає ця інформація дійсності, Павлоград.dp.ua вирішив на власні очі.
Волонтери
Притулок знаходиться на околиці міста, біля молочного заводу «Фанні». Довезти нас зголосилася волонтер Олена Сенькова. Ми зустрілися на вул. Озерній. Олена сиділа за кермом свого автомобіля, заднє сидіння було забито картонними коробками, ковдрами, каструлями. Все передали люди, які згуртувалися в соцмережах.
«У меня вдома 12 котів і 6 собак. Майже щодня я варю кашу і везу в притулок. На мене вже чоловік ображається… Але я не можу інакше, тварини в притулку для мене вже як рідні діти», — розповідає Олена.
Їдемо по вул. Харківській. На під’їзді до притулку дорога перетворюється в болото — асфальту немає, наша «Лада» пірнає в калюжі. Олена розповідає, що комунальники надавали свій трактор-«грейдер», щоб розчистити дорогу, але зараз вона потроху знову перетворюється на непроїзні драговини.
Під’їжджаємо до воріт. Під ними вже махають хвостами 10-15 собак. Олена всіх їх знає. Поки вона заходиться хазяйнувати, кореспондент Павлоград.dp.ua оглядає притулок.
Це велика напівзбережена від розкрадання двоповерхова споруда. Збереглися вікна. Але в половині будівлі немає стелі, лише бетонні плити, через які проникає і дощ, і вітер. Собаки та коти мешкають в більш пристосованій частині будівлі — там декілька кімнат, в яких окремо знаходяться коти, собаки, маленькі цуценята, хворі тварини.
Немає ані світла, ані опалення.
Ліга захисників тварин «Надія»
З притулку виходить Людмила Говорова — голова правління Громадської організації «Ліга захисників тварин «Надія», яка влітку виграла грант на облаштування притулку для тварин в рамках конкурсу «Місто своїми руками».
«Ми 2,5 роки намагалися виграти цей грант. На 20 тис. грн, які ми отримали, закупили матеріали для побудови будок. Є вся документація, розподіл гранту жорстко контролювався — без документів ми не могли придбати і шприця за 90 коп. Купили дві стареньки пічки-буржуйки, заправили газовий балон, придбали нашийники… Є сітка, метал. Можна було б зварити вольєри, якби в нас була електрика… Вдень ми варимо 70-80 літрів каші», — розповідає Людмила.
Зараз в притулку проживає 80 собак і 22 кота. Але за умовами гранту він міг прийняти лише до 50 тварин…
За останній тиждень небайдужі люди забрали додому 4 тварини-«безхатченка». Доки ми були в притулку, собаку, схожу на породистого «стаффа», забрала до себе дівчина Наталя. Але за останній тиждень до притулку привезли ще 13 тварин…
«До нас звозять тварин з усього міста. Хоча ми вже і не можемо їх прийняти… Мій день починається із дзвінка Івану Пріяну, керівнику КП «Затишне місто», щоб його співробітник привіз до нас кашу, яку передають із шкільних їдалень. Без вказівки він не буде везти — це не його прямий обов’язок… Але, дякуючи і відділу освіти, і комунальникам, раз в декілька днів кашу з їдалень таки підвозять. Також комунальники привозять до нас собак і котів. Кажуть: «Є притулок — будемо возити».
«Человек собаке друг»?
У кожної тварини, яка знайшла свій дім в притулку «Надія», є своя історія. Тут ви знайдете старого собаку Блека, якого збила машина. В нього зламаний хребет. Завдяки уколам, теплим обідам, людській турботі, Блек не помер. А потроху починає пересуватися по своєму вольєру.
В сусідній кімнаті живуть коти. Одного з них Олена знайшла побитим та замотаним у целофановий пакет просто на проїжджій частині.
Майже у всіх тварин колись був дім, були господарі, які просто викинули їх помирати.
Є і щасливі історії. Двох вівчарок-«кавказців», привезених до притулку співробітниками КП «Затишне місто», як виявилося, вже декілька місяців шукали господарі. Побачивши фото в Інтернеті, вони приїхали за своїми улюбленцями.
Притулку необхідна допомога
«Ми не просимо, щоб притулок передали на баланс місцевого бюджету, або комунального підприємства «Затишне місто». Тоді тварин, яких протягом 45 діб не знайшли господарі, будуть просто присипляти. Ми можемо і самі працювати в притулку — є люди, які приходять сюди щодня. Майже все, що ви тут бачите, принесли небайдужі люди. Якби більше людей знали про наш притулок, про його потреби… Хто має подбати про братів наших менших, як не самі мешканці міста?», — переживає волонтер Олена.
Зараз в притулку не вистачає найнеобхіднішого — мисок для тварин, нашийників, холодильника, в якому можна було б залишити їжу, матраців, ганчірок, миючих засобів, нормальних пічок-«буржуйок», грошей, щоб заправити балон газом, купити ліків… Щодо їжі — можна передавати крупи, курячі ніжки, голови, дешеві консерви. Жінки можуть допомогти з прибиранням, чоловіки — з виготовленням будок, вольєрів, заготівлею дров.
За всіма питаннями, пов’язаними з допомогою притулку, можете звертатися за тел. +38 050 262 24 25 (Олена, волонтер), +38 099 426 04 68 (Наталя, волонтер). Новини притулку для тварин «Надія» читайте за посиланням http://vk.com/club84428199.
Таня Волкова
