Інтерв’ю із павлоградським психіатром Наталією Гамій
Якщо після подій в Афганістані психологи говорили про «Афганський синдром», то зараз заговорили про так званий «Донецько-Луганський» синдром. Пережите під час бойових дій, може призвести до різних психічних розладів. Як допомогти тим, хто побував в зоні АТО, вийти зі стресового стану? Чи всі бійці потребують допомоги психіатра?
Наталія Гамій: Нинішня складна ситуація у країні впливає на кожного українця, в тому числі і на тих, хто не є учасником бойових дій, а дивиться новини по телевізору чи намагається дистанціюватись. Адже людина не може не залежати від того, що відбувається в суспільстві.
Павлоград. dp.ua: Чи звертаються до вас люди, що повернулись із зони бойових дій ? З якими проблемами?
Якщо говорити про гострі реакції на стрес, у тих, хто побував в зоні АТО, то в моєму полі зору, як психіатра, є люди, котрі знаходились у такому стані. Ці розлади включали і збудження, і депресію, і відсутність мови, і галюцинаторні розлади (постійно повертаються ті картинки, котрі людина пережила). Це стан людей, які пережили реальну загрозу життя. Проте, це лише гострий період реакції на стрес. Навіть коли людині, що пережила стрес, здається, що все із нею нормально, ще не означає, що через якийсь час психічний розлад не дасть про себе знати.
Павлоград. dp.ua: Коли чекаєте піку звернень до психіатрів?
Наталія Гамій: За даними афганської війни, до 90% воїнів-афганців зіткнулись із постстресовими розладами. Це те, що буде через 6 місяців після подій на Сході країни і навіть через роки. Це той період, коли ми зіткнемось із постстресовими розладами. А ми із ними зіткнемось. Спочатку іде гостра реакція , потім уже посттравматичні стресові розлади. Тобто, через півроку ми можемо побачити зростання суїцидів, алкоголізації, різних асоціальних угрупувань, психопатії особистості. Це те, із чим ми зіткнулись після афганської війни.
Павлоград. dp.ua: Чи готові психіатри до такої ситуації? Чи готує країна психологів, котрі будуть займатись цією проблемою?
Наталія Гамій: В Україні не достатньо досвіду роботи із людьми, котрі пережили тортури, нелюдське ставлення до них, знущання. Психіатри зараз цим стурбовані. Ми пропонуємо створити психологічні служби при військоматах. Проте, поки що це лише на рівні пропозицій.
Чи готує країна психологів? Зараз цим питанням більше опікуються волонтери, аніж країна. Але ж волонтерів на всіх не вистачить. Що буде далі, побачимо.
Павлоград. dp.ua: Чи всі, хто побував в зоні АТО, матимуть психічні розлади. Як не допустити розвитку хвороби?
Наталія Гамій: Звичайно, що не всі, хто приймав участь у військових діях, матимуть проблеми із психікою. Це залежить від особистості. Те, що для одного було величезною, непоправною психічною травмою, інший переніс легко. Хоча обидва були в тій же ситуації. Ми повинні допомогти людині, причому не лише її, а й її сім’ї. Спочатку всі раді і він радий, що повернувся живим. А потім він закрився у своїй кімнаті і контакту немає. Він віддаляється. Звичайно, із такою людиною рідним важко, бо його уявлення про справедливість і наше відрізняється. Тобто людина входить в дисонанс між явленням і тим, що вона бачить в реальності. Такій людині потрібно виговоритись. Потрібна допомога психолога, психіатра.
Павлоград. dp.ua: Але ж більшість бійців відмовляються від допомоги психіатра. Що робити рідним у такій ситуації?
Наталія Гамій: Тут грає роль і боязнь показатись слабаком, і боязнь клейма психічно хворого, і, можливо, те, що людина відразу не відчуває, що потрібна допомога психолога. Хоча психологічна допомога їм потрібна . Їм потрібна та людина, котра вислухає їх, зрозуміє і підтримає. І це не обов’язково повинні бути психологи. Це можуть бути близькі, родичі, знайомі. Їм потрібно виговоритись. Дуже важливо не дати людині замкнутись у собі. Потрібно розмовляти із такими людьми, записувати їхні історії. Долучитись до такої допомоги можуть і журналісти.
Допомога може знадобитись не лише бійцям, а й волонтерам, що їздять в зону АТО, переселенцям.
Павлоград. dp.ua: Чи готове сьогодні суспільство прийняти, зрозуміти і допомогти людям, що повернулись із зони АТО?
Наталія Гамій: Люди повертаються і з чим вони зіткуються? Із тим, що там війна, а тут начебто і нічого немає. І цей шок, ця різниця, що там він бачив і повертається до якогось нерозуміння ситуації, байдужості. Чимало добровольців ніяких статусів не мають. Не мають матеріального захисту.
А дехто взагалі не розділяє їх точку зору. І не тільки на рівні простих людей. Нерідко чиновники відгороджують себе різними інструкціями, котрі начебто не дозволяють їм допомагати. Тобто, суспільство сьогодні не готове прийняти цих людей, допомогти їм. Волонтери не зможуть всім допомогти. У цьому проблема. Як вона буде вирішуватись. Побачимо. Адже події іще тривають.
Я вважаю, що те, до чого закликав майдан, до того, щоб всі помінялись – цього не відбувається. Чому? Напевне тому, що людині важко мінятись. Є, звичайно, люди, котрі змінили своє сприйняття. Включились у це соціальне життя. Чому не включились інші? В тому числі і в колективах.
Ми виховувались на одних книгах, в одних школах. Чому це відбувається? Чому до цих пір декотрі школярі приходять до школи із георгіївським стрічками, при тому, що ми знаємо, що відбувається в країні. Від чого це залежить. Напевне від того, що ми отримуємо різну інформацію.
Аби підтримати і допомогти тим, хто повернувся із зони бойових дій, наших зусиль, як психіатрів, психологів, замало. Потрібна підтримка суспільства.
Бесіду вела Тетяна Верба
