У Гуманітарній місії «Проліска», фахівці якої працюють у транзитному центрі Павлограда, продовжують розповідати історії тих, хто був вимушений залишити свої домівки через війну.
І ось одна з них.
Подруги Валентина й Алла все життя жили й працювали у рідній Іллівці Краматорського району, мріючи про тиху старість удома. Навіть коли почалася війна, вони не хотіли евакуюватися — вірили, що лихо омине. Та ракета зруйнувала будинок Валентини, і вона, дивом залишившись живою, побігла до подруги. Згодом і її оселя була вражена: вціліла лише одна кімната, де літні жінки кілька тижнів жили без вікон і дверей, намагаючись зв’язатися з волонтерами. Двічі вони зверталися по допомогу, але через постійні обстріли евакуація постійно відкладалася.
Зрештою племінниця однієї з подруг подала заявку до Гуманітарної місії «Проліска», і вже наступного ранку команда прибула й вивезла двох жінок до транзитного центру у Павлограді.
Там вони нарешті змогли відпочити на ліжках, поїсти гарячу їжу і відчути турботу. З ними розпочали роботу психолог та фахівець із соціальних питань Гуманітарної місії «Проліска», допомагаючи з документами, банківськими рахунками, пенсійними виплатами та гуманітарною допомогою.
«Ми нарешті відчули спокій і знову повірили, що попереду мир, турбота й перемога», — кажуть Валентина й Алла.
Тепер жінки чекають, коли знайдеться затишний будинок для літніх, де вони зможуть провести старість у мирі.
