Продовжується евакуація населення з небезпечних точок Дніпропетровщини. Допомагають у цьому команди Гуманітарної місії «Проліска».
На своїй сторінці у Facebook представники місії розповідають щемливі історії евакуації. І ось одна з них.
Пані Валентина з родиною мешкали в селі Великомихайлівка Межівської громади, що на Синельніківщині. Ще до повномасштабного вторгнення жінка прихистила в себе односельця, пана Олега. Він допомагав по господарству, доглядав дітлахів, які називали його дідусем і щиро любили.
«Він того ж року народження, що й мій батько, якого вже нема з нами. І він справді наче батько мені та дідусь для малечі», — розповіла Валентина.
Втім, їх розділила війна. Дітей жінка раніше вивезла, а от пан Олег залишився. Коли лінія фронту стала підступати все ближче, Валентина забила на сполох: зв’язку з домом не було. Питала в односельців, телефонувала волонтерам — все було марно. Але одного разу вона побачила знайоме обличчя в новинах про евакуацію Гуманітарної місії «Проліска».
Харківська команда евакуювала пана Олега з Великомихайлівки до транзитного центру в Павлограді і підбирала йому місце поселення. Один із співробітників «Проліска» навіть віддав йому власний старий телефон та сім-карту. Завдяки цьому вдалося відкрити чоловіку банківський рахунок, оформити всі документи, необхідні для виплат, та допомогти зв’язатися рідним людям.
Щаслива зустріч теж стала можливою завдяки Гуманітарній місії «Проліска»: евакуаційний екіпаж доставив чоловіка туди, де на нього так чекали.
